Закреп – це порушення процесу спорожнення кишечника, які характеризуються збільшенням інтервалів між актами дефекації, утрудненням акту дефекації (навіть при збереженні нормальної періодичності стільця) або систематичним недостатнім випорожненням кишечника.
Індивідуальна фізіологічна норма частоти стільця коливається в межах від 3 разів на добу (приблизно у 6% здорових людей) до 1 разу на 3 дні (також приблизно у 6% обстежених). У нормі стілець оформлений, м’якої консистенції, пацієнт не відчуває труднощів при дефекації; час природного напруження не перевищує третини всієї тривалості дефекації.
У наш час закреп являє собою досить поширений розлад: за даними окремих досліджень на нього страждає від 10% до 50% населення розвинених країн, причому жінки хворіють в 3 рази частіше, ніж чоловіки. Механізм гендерної відмінності не встановлено, але час транзиту по кишечнику у жінок становить приблизно 72 години, в той час як у чоловіків – 55 годин. З віком кількість осіб з закрепами збільшується.
Кількість і консистенція фекалій змінюється і залежить від об’єму рідини, дієти, зміни режиму дня, гормонального циклу. Товста кишка має циркадні і денні ритми моторної функції. Пропульсивна активність товстої кишки максимальна вранці після прийому їжі, під час сну моторика відзначено зниження. На моторику впливає склад їжі, так жири і вуглеводи стимулюють, а амінокислоти і білки пригнічують її.
Хворі, які скаржаться на хронічні закрепи, можуть мати неправильне уявлення про нормальне функціонування кишечника або одержимі думкою, знизити масу тіла, «очиститися», «видалити» воду і токсини з організму. У нормі частота дефекацій у людини становить від 3 разів на добу до 3 разів на тиждень. При цьому дефекація 1 раз на добу лише у 65% здорових людей. Виникненню закрепів сприяє малорухливий спосіб життя, супутня патологія внутрішніх органів і різні медикаментозні засоби. А якщо врахувати, що після 65 років закреп зустрічається у 26% чоловіків і 33% жінок, то алгоритм їх обстеження необхідно почати з аналізу препаратів які вони приймають щодня. Причини закрепів:
- Неврологічні (хвороба Гіршпрунга, автономна нейропатія, множинний склероз, хвороба Паркінсона, пошкодження або компресія спинного мозку).
- Системні захворювання (цукровий діабет, порфірія, гіперкальціємія, гіпокаліємія, гіпотиреоз, склеродермія, ниркова недостатність, депресія та інші психогенні причини).
- Побічні дії ліків (антибіотики, антациди, анальгетики, антидепресанти, гіпотензивні, нестероїдні протизапальні препарати, діуретики, урологічні препарати (для лікування хвороб простати) препарати, що застосовуються при глаукомі, препарати вісмуту, сукральфат, міорелаксанти, зловживання проносними).
- Супутні захворювання шлунково-кишкового тракту (синдром подразненого кишечника, ішемічний коліт, постхірургічні стенози, дивертикулярна хвороба, пухлини та доброякісні стриктури, гемороїдальна хвороба, анальні тріщини, доліхосигма).
- Інші причини (вагітність, кишковий дисбактеріоз, ідіопатична кишкова псевдообстукція, ідіопатичні порушення транзиту, порушення евакуації (наприклад, ректоцеле).
Запорукою успішного лікування закрепу є розуміння причини і патофізіологічного механізму його розвитку. Універсальними рекомендаціями для хворих можуть служити достатнє вживання рідини (бажано – не менше 2 літрів на добу); щоденна фізична активність і вживання продуктів, що містять харчові волокна. Лікувальна дієта з високим вмістом рослинних волокон (до 30 грамів на добу) сприяє збільшенню обсягу калових мас, при цьому їх консистенція стає м’якою, що сприяє налагодженню перистальтики. Звичайне вміст харчових волокон в денному раціоні має становити 15-20 грам. Підвищити їх вміст в їжі дозволяє включення в раціон висівок, зернових, чорносливу, овочів, баштанних культур, морської капусти, кісточкових ягід, бананів, розсипчастих каш, хліба з борошна грубого помелу. Вживання кисломолочних продуктів і рослинної олії також покращує перистальтику кишечника. Слід зменшити споживання продуктів, що володіють закріплюючою дією (сир, чай, кава, какао, рис, шоколад). Не слід ігнорувати позиви на дефекацію, тому що внаслідок цього може спостерігатися зниження порогу збудливості рецепторів прямої кишки.
Застосування інших методів лікування вимагає обґрунтованого підходу. Так як лікування проводиться протягом багатьох років, важливо пам’ятати про переносимість і безпеку призначеного препарату.
Проносні діляться на наступні групи: стимулюючі, осмотичні, об’ємні проносні, препарати що збуджують позив на дефекацію, розм’якшують калові маси. Всі препарати мають свої особливості, механізм, точки прикладання і профіль безпеки. Класифікація проносних засобів за механізмом дії і хімічними властивостями.
- Засоби, що збільшують об’єм кишкового вмісту, або гідрофільні речовини (харчова клітковина, псілліум, полікарбофіл, метилцелюлоза).
- Осмотичні речовини (іони, що слабо адсорбуються: сульфат магнію, гідроксид магнію, цитрат магнію, фосфат натрію, сульфат натрію; спирти: сорбітол, манітол, лактітол, гліцерин, поліетиленгліколь).
- Ді-і полісахариди, що слабо адсорбуються (лактулоза, олігосахариди).
- Засоби, що підсилюють секрецію, або безпосередньо впливають на епітеліальні, нервові або гладком’язові клітини (докузат, жовчні кислоти, фенолфталеїн, бісакодил, пікосульфат натрію, рицинолева кислота (касторове масло), сенна, алое).
- Засоби, розм’якшуючі калові маси (мінеральне масло).
До сучасних проносних засобів пред’являється ряд вимог. Перш за все, це можливість приймати препарат перорально, не дратуючи і не пошкоджуючи слизову оболонку рота, стравоходу і шлунка. Бажано, щоб препарати не мали неприємного смаку або запаху. Дія препарату повинно починатися з надходженням в кишечник, а дефекація наступати не пізніше, ніж через 12 години після прийому. Необхідно, щоб проносні не викликали больових відчуттів в животі або хворобливих позивів, а також тривалої послаблюючої післядії. При повторних прийомах дія проносного не повинна змінюватися або сприяти звиканню.
Якщо у вас виник закреп, обов’язково зверніться до лікаря для з’ясування причини, уточнення діагнозу і призначення адекватного лікування.
Особливо це важливо за наявності симптомів, які свідчать про серйозне захворювання кишківника:
- довготривале безпричинне порушення функції кишківника;
- поява свіжої крові та слизу в калі;
- зменшення діаметру калових мас;
- наявність у близьких родичів в анамнезі пухлини товстої кишки, запальних захворювань кишківника;
- безпричинне зменшення маси тіла, залізодефіцитна анемія, підвищення температури тіла;
- вік старше 50 років;
- болі постійного характеру в задньому проході або несправжній потяг до дефекації;
- важкий закреп, що не піддається лікуванню.
На жаль, між виникненням захворювання і розвитком клінічних проявів, проходить тривалий час, тому профілактичний огляд рекомендовано при виникненні несистематичних і слабко виражених симптомів.
Запам’ятайте! Своєчасна діагностика й адекватне лікування дозволяють попередити прогресування захворювання і розвиток ускладнень.
