Мікробіологічні аспекти поширення інфекції

3244

Всі ЛПЗ є об’єктами підвищеної небезпеки передачі внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ). Поширеність ВЛІ є актуальною проблемою в усьому світі внаслідок наступних причин:

  • недотримання персоналом правил особистої гігієни;зневага дезінфекцією інструментарію;відсутність знезараження повітря;

  • неправильне застосування дезінфектантів;

  • стійкість мікрофлори до дезінфектантів та антибіотиків;

  • несвоєчасна зміна спецодягу та індивідуальних рушників;

  • відсутність засобів індивідуального захисту (маски, респіратори, рукавички, окуляри) або неправильне їх застосування;відсутність постійного адміністративного контролю за якістю проведених протиепідемічних заходів (мийка, передстерилізаційне очищення, дезінфекція інструментарію).

Збудники інфекцій

Спектор збудників внутрішньолікарняних інфекції охоплює віруси, бактерії, гриби і найпростіших, представлених найбільш вірулентними «госпітальними» штамами. Основні збудники внутрішньолікарняних інфекції). Щороку їх кількість збільшується, переважно за рахунок умовно-патогенних мікроорганізмів. Основні збудники бактеріальних інфекцій – стафілококи, пневмококи, грамнегативні ентеробактерії, псевдомонади і анаероби. Провідну роль відіграють стафілококи (до 60% всіх випадків внутрішньолікарняних інфекції), грамнегативні бактерії, респіраторні віруси та гриви роду Candida.

Золотистим стафілококом називається бактерія кулястої форми (кокк), яка живе в повітрі і на поверхнях предметів. Він відноситься до грампозитивних мікроорганізмів, що означає, що з допомогою спеціальних фарб він буде забарвлюватися специфічним чином. Це в якійсь мірі позначає властивості бактерії. Золотистий стафілокок є патогенним мікроорганізмом, тобто, будучи виділеними з якоїсь рідини організму вважають, що саме ця бактерія викликала захворювання. Патогенності стафілокока обумовлює наявність у нього токсинів і ферментів, які будуть порушувати життєдіяльність клітин організму і руйнувати його тканини. Потрапляючи на шкіру, слизові оболонки або у внутрішні органи людини, мікроорганізм викликає велику кількість захворювань. Вони характеризуються розвитком у ураженої людини вираженої інтоксикації, порушень з боку внутрішніх органів. Якщо золотистий стафілокок утворив у якомусь органі вогнище гнійного розплавлення тканин, є дуже великий ризик поширення бактерій з кров’ю по іншим органам.

Синьогнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa) – широко поширена в навколишньому середовищі, грамнегативна рухлива бактерія, яка є збудником багатьох інфекційних захворювань. Спор не утворює, має один джгутик, за допомогою якого пересувається. Називається синьогнійної, так як продукує спеціальний пігмент, який забарвлює живильне середовище в синьо-зелений колір.

Синьогнійна паличка живе у воді і грунті. Може входити до складу нормальної мікрофлори шкіри (пахвовій і паховій області, біля вух, носа) і слизової оболонки (наприклад, глотки). Ця бактерія займає особливе місце серед збудників інфекції в зв’язку з тим, що відрізняється особливою, вкрай вираженою природною стійкістю до більшості антимікробних препаратів.

Для людини синьогнійна паличка вважається умовно патогенної, так як не у всіх випадках при її попаданні в організм розвивається захворювання. Вважається, що ймовірність захворювання значно підвищується при великій кількості збудника (синьогнійної палички), що потрапив в організм, а також в разі імунодепресії або імунодефіциту, у ослаблених, виснажених людей, з важкими загальними супутніми захворюваннями.

З урахуванням цих двох складових, а також високу стійкість синьогнійної палички до протимікробних препаратів, зараження людини найчастіше може статися під час перебування саме в лікувальному закладі. Тому синьогнійну паличку відносять до однієї з найпоширеніших нозокоміальних (від лат. Nosocomium – лікарня) інфекцій, тобто до внутрішньолікарняної інфекції.

Мікроскопія

Нативні незабарвлені препарати забарвлення: метиленовий синій, лактофенол синій, грам +

Культура дріжджового гриба (Candida)

Кишкова паличка – це бактерія умовно-патогенна, існування її залежить від відсутності кисню. Ця бактерія має багато різновидів, основна частина без шкоди для здоров’я людини. Є певний відсоток видів кишкової палички, що призводить до ускладнень в організмі.

Ускладнення виступають у вигляді важких захворювань: сепсису, дисбактеріоз, інтоксикація організму.

Особливо небезпечна кишкова паличка для дітей та вагітних, ця бактерія виділяє токсини, які негативно впливають на внутрішні органи. При вагітності негативно впливає на розвиток плода. Інфекційне захворювання необхідно діагностувати на початковій стадії.

Шлях передачі інфекції фекально-оральний. Бактерія знаходиться в воді і в їжі. Мікроорганізми потрапляючи всередину організму бродять і викликають гноїння. Після цих симптомів розвиваються хвороби важкий характер.

Бактерії умовно-патогенні викликають розвиток таких хвороб:

цистит

кольпіт

менінгіт

простатит

сепсис

пневмонія та інші.

Визначення антибіотикорезистентності:

Для профілактики внутрішньолікарняних інфекцій велике значення має дотримання медичним персоналом правил особистої гігієни. У працівників лікарні обов’язково повинні проходити медичний огляд. У подальшому працівники харчоблоку і молодший персонал, який безпосередньо обслуговує хворих, щомісячно проходять медогляд, а один раз на півроку – обстеження на бацилоносійство кишкових інфекцій і дифтерії.

Кожний раз після обслуговування хворих, проведення медичних маніпуляцій, відвідування вбиралень персонал повинен проводити гігієнічну обробку рук. Необхідно проводити поточне та генеральне прибирання приміщень, знезараження виробів медичного призначення згідно діючих нормативних документів.

 

Інформвція надана ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»