Чи могла б друга доза МРНК-вакцини зменшити клітинний імунітет у інфікованих раніше людей? Огляд літератури, підготовлений ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України»

1079

Вакцина на основі мРНК BNT162b2 розроблена Pfizer / BioNTech та отримала дозвіл на екстрене використання Адміністрацією з харчових продуктів та медикаментів (FDA) та Європейським агентством з лікарських засобів (EMA) у грудні 2020 року.

Ця вакцина містить послідовність РНК, що кодує спайковий білок SARS-CoV-2 , який є одним з її домінуючих імуногенів.  Протокол щеплення цієї вакцини включає дві дози, розділені інтервалом у 21 день. Клінічні випробування цієї вакцини показали її високу ефективність проти симптоматичної інфекції – приблизно у 95% наївних осіб.

Імунітет, викликаний цією вакциною, включає як опосередкований антитілами, так і клітинний імунітет. У роботі надані результати дослідження щодо вирішення питання відносно ефективності післявакцинального імунітету у раніше перехворілих осіб.

Проведене дослідження демонструє, що як CD4 +, так і CD8 + Т-клітинні відповіді на SARS-CoV-2, які виконують хелперну та цитотоксичну функції, можуть бути точно виміряні як у тих, хто має в анамнезі інфекцію, так і у реципієнтів вакцин. Це було здійснено шляхом прямого вимірювання інтерферону (IFN) -γ, отриманого із зразків цільної крові, стимульованих вірусними пептидами.

Такий підхід був використаний для вимірювання змін у популяції Т-клітин до і після (через 10 і 20 днів після) першої та другої доз вакцини. Реципієнтами вакцини були 23 особи, які мали в анамнезі задокументовану інфекцію SARS-CoV-2, і стільки ж «наївних» пацієнтів.

До першої дози вакцини кількість IFN -γ у цільній крові була вищою у тих, хто перехворів на COVID-19, порівняно з групою, що не отримувала препарат : 47 пг / мл проти 1 пг / мл відповідно.

Подібним чином, пептиди посилювали секрецію IFN-γ у специфічних до спайкового білку CD4 + ефекторних Т-клітинах у групі одужалих, вказуючи на те, що їх кров містить клітини пам’яті CD4 +, специфічно реактивні до вірусу. Таким чином, це дослідження показало, що вивільнення IFN-γ у цільній крові є специфічним показником відповіді Т-клітин на спайковий пептид.

Через 10 днів після першої дози вакцини відповідь на IFN-γ була у п’ять разів вищою у групі перехворілих, ніж у групи «наївних» осіб, при медіані 520 пг /мл проти 110 пг / мл відповідно. Через 20 днів після першої дози імунітет Т-клітин залишався високим у групі перехворілих, а «наївних» осіб реакція IFN-γ швидко зменшилась, та була приблизно у десять разів меншою ніж у першій групі. Це показує, що, як очікувалося, особи з уже сформованим імунітетом виявляють більш потужну і стійку реакцію Т-клітин на спайковий протеїн SARS-CoV-2 після першої дози вакцини. Коли наївних осіб тестували через 10 днів після введення другої дози вакцини, рівень IFN-γ підвищувався до медіани 160 пг / мл у порівнянні з 1 пг / мл на вихідному рівні. Це супроводжувалось підвищенням рівня специфічного для спайк протеїну імуноглобуліну G (IgG) у цій групі. «Наївні» особи продемонстрували помітне підвищення рівня специфічного IgG після другої дози вакцини, що відповідає адекватному захисту після двох доз вакцини.

У перехворілих на COVID-19 осіб після другої дози вакцини рівень IFN-γ знизився на 10 день до медіани 210 пг / мл у порівнянні з вихідним рівнем 47 пг / мл. Це свідчило про контрпродуктивний ефект другої дози вакцини у цій групі, що означає, що може знадобитися зміна стандартного режиму вакцинації. Проте, на 20 день після введення другої дози вакцини, як у «наївних», так і у перехворілих осіб рівень IFN-γ був майже рівним – 88 пг / мл та 136 пг / мл відповідно.

Таким чином, встановлено, що одна доза вакцини мРНК COVID-19 BNT162b2 індукує стійкі клітинні та гуморальні імунні відповіді як у «наївних», так і у перехворілих осіб. У групі «наївних» осіб реактивність Т-клітин швидко зменшується, але знову зростає після другої дози вакцини, разом із продукцією специфічних до спайк протеїну IgG. В той же час, у групі осіб що перехворіли на COVID-19, друга доза вакцини фактично зменшує специфічну відповідь Т-клітин, індуковану першою дозою. Ці данні можуть свідчити про те, що другу дозу не слід вводити, принаймні, поки не будуть проведені додаткові дослідження щодо цього аспекту вакцинації.

https://www.news-medical.net/news/20210325/Could-an-mRNA-vaccine-second-dose-reduce-cellular-immunity-in-previously-infected-individuals.aspx