Кожен другий понеділок лютого міжнародна громадськість відзначає Міжнародний день боротьби з епілепсією (International Epilepsy Day), який проводиться з 2015 року, і є ініціативою Міжнародного бюро епілепсії (Bureau for Epilepsy) і Міжнародної протиепілептичної Ліги (International League Against Epilepsy) за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Метою даного дня є висвітлення проблем, з якими стикаються люди з епілепсією в усьому світі і поліпшення інформування про дане захворювання. Також ця дата підкреслить необхідність розширення досліджень епілепсії.
Міжнародний день епілепсії, є глобальним заходом, щорічно відзначається в 2-й понеділок лютого, з метою підвищення обізнаності про епілепсію в усьому світі. Представництво IBE і ILAE в більш ніж 120 країнах дає прекрасну можливість висвітлити проблеми, з якими стикаються люди з епілепсією, їх сім’ї та особи, які здійснюють догляд, в кожному регіоні світу. В Україні цей день проводиться з 2020 року за ініціативи Української протиепілептичної ліги та Українського Бюро з епілепсії.
Міжнародний день епілепсії покликаний звернути увагу суспільства на проблему епілепсії, розширити можливості людей з епілепсією, поліпшити якість їхнього життя, покликаний підкреслити, що:
* епілепсія все ще залишається “прихованою хворобою” через стигматизацію таких пацієнтів;
* епілепсія – піддається лікуванню, проте 40% людей, що живуть з епілепсією в економічно розвинених країнах, не отримують належного лікування. Більше 70% людей, що живуть в країнах з низьким рівнем доходу, зовсім не забезпечуються необхідними препаратами від епілепсії;
* відсутність лікування накладає величезний фінансовий тягар на національні системи охорони здоров’я;
* розвиток досліджень епілепсії та вдосконалення законодавства залишаються ключовими питаннями в поліпшенні якості життя людей з епілепсією.
Епілепсія – (слово “епілепсія «походить від грецького терміна, що означає» бути захопленим зненацька”) — хронічне неврологічне захворювання, що виявляється в схильності організму до раптового виникнення судомних нападів. Історична назва хвороби в слов’янських країнах зветься як «падуча».
За оцінками ВООЗ, понад 65 мільйонів людей живуть з епілепсією у всьому світі, однак епілепсія виліковна, це не обов’язково довічний діагноз.
Для захворювання характерні повторювані напади. Ці напади проявляються у вигляді короткочасних мимовільних судом в будь-якій частині тіла або по всьому тілу і іноді судоми супроводжуються втратою свідомості і втратою контролю над функціями кишечника або сечового міхура, а також можливі напади з порушенням свідомості без судом, з різними порушеннями чутливості, зору, поведінки з/без порушення свідомості, також можуть бути напади без зміни свідомості.
Від спокійних і продуманих дій людей, що знаходяться поруч залежить ступінь травматизації хворого під час нападу і своєчасність виклику кваліфікованої медичної допомоги при необхідності. Епілептичний напад, навіть якщо він виник не вперше, є досить сильною стресовою ситуацією як для самого пацієнта, так і для оточуючих (сім’ї, друзів, колег і т.п.).
Епілепсія може починатися в будь – якому віці – від дитячого до літнього і старечого, і тільки у незначної частини пацієнтів епілепсія є «спадковим» захворюванням. Найчастіше причиною захворювання є різні пошкодження головного мозку (травми, інсульти, інфекції, метаболічні порушення) і/або генетичні фактори.
Немає одного методу дослідження, який міг би з абсолютною достовірністю підтвердити або спростувати діагноз «епілепсії». Діагноз епілепсії повинен бути поставлений лікарем (неврологом, дитячим неврологом, або в окремих випадках психіатром), що спеціалізується на епілепсії. Існує алгоритм постановки діагнозу і цілий набір інструментальних і клінічних тестів які повинні проводитися тільки фахівцем.
Лікування епілепсії, також повинно проводитися фахівцем в області епілепсії. Лікування епілепсії проводиться протиепілептичними препаратами, ефективність лікування цього захворювання становить близько 70%. У разі недостатньої ефективності застосовуються також:
* Нейрохірургічне лікування
* Стимуляція блукаючого нерва
* Кетогенна дієта
* Глибока стимуляція мозку
Основним завданням для епілепсії є дестигматізація пацієнтів з епілепсією. Стигматизація (від грец. στíγμα – «ярлик, тавро») — таврування, нанесення стигми. Стигматизація є навішуванням соціальних ярликів. У цьому сенсі стигматизація – зв’язування будь-якої якості (як правило, негативного) з окремою людиною або групою людей, хоча цей зв’язок відсутній або не доведений. Стигматизація є складовою частиною багатьох стереотипів, в суспільному сенсі означає вид відносин між ганебним суспільним якістю і стереотипом – очікуваним ставленням до нього, що задає нездатність до повноцінного суспільного життя через позбавлення права на суспільне визнання. Для створення соціальної стигми необхідна, як правило, одна якість, яка вважається показовою, і набір якостей, які приписуються на підставі наявності першого.
Стигматизація може вести до дискримінації, тобто до реальних дій, що обмежують права якоїсь групи. Хоча в цивілізованих країнах явна стигматизація і пов’язана з нею дискримінація або заборонені законом, або засуджуються культурою, практично будь-яке суспільство насичене стигмами.
Саме розповсюдження адекватної інформації про епілепсію для зменшення рівню всіх проявів стигматизації і є основним завданням Дня епілепсії.
Інформація надана ДУ “Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України”
