На засіданні президії НАМН України, що відбулося 13 березня 2014 року, було заслухано доповідь про наукову та науково – організаційну діяльність ДУ «Інститут нефрології НАМН України».
Інститут нефрології засновано у 2001 році. До складу ДУ «Інститут нефрології НАМН» входять: адміністрація інституту, апарат управління: бухгалтерія, відділ кадрів, канцелярія, відділ нефрології та діалізу, відділ еферентних технологій, відділ дитячої нефрології, відділ науково-організаційної та патентно-ліцензійної роботи, лабораторії мікробіології, імунології, патоморфології, біохімії, клініко-діагностична лабораторія, відділення нефрології та діалізу, інтенсивної нефрології, консультативно-поліклінічне, патолого-анатомічне, кабінет УЗД, аналітично-методичний кабінет, господарський підрозділ.
Число співробітників на 01.01.2014 р. складає 114 чол., в тому числі за розділом «наука» – 78 працівників, наукових співробітників -51, з них : докторів наук 13, кандидатів наук – 28.
Серед науковців – 1 член-кореспондент НАМН, 10 професорів, 13 старших наукових співробітників, 2 лауреати державної премії України в галузі науки і техніки, 1 заслужений діяч науки і техніки України, 1 заслужений працівник охорони здоров’я України.
Підготовка наукових кадрів здійснюється згідно з перспективним та щорічним планами: навчання в докторантурі і аспірантурі – за спеціальностями «нефрологія», «алергологія і імунологія», “педіатрія” (дитяча нефрологія).
Ефективність роботи аспірантури за звітний період – 100% (2009-2011рр.), 75 %(2013 рік ). У 2009-2013 рр. підлягали виконанню 5 докторських та 28 кандидатських дисертаційних робіт, з яких виконано та захищено 1 докторську та 16 кандидатських дисертацій.
Основні напрямки науково-дослідної роботи:
вивчення патогенезу, морфогенезу, діагностики, лікування та профілактики первинних і вторинних уражень нирок у дорослих і дітей;
створення нових та удосконалення відомих методик лікування нефрологічних хворих;
удосконалення топічної діагностики, лікування та профілактика рецидивуючих інфекцій сечової системи;
вивчення системи антиоксидантного захисту, імунних порушень у хворих на гломерулонефрит, інфекції сечової системи та у пацієнтів, які лікуються методом гемодіалізу;
дослідження факторів, що асоціюються з рецидивуючим перебігом пієлонефриту;
покращення якості життя пацієнтів, які лікуються методами замісної ниркової терапії;
оптимізація діалізної терапії у хворих з гострим пошкодженням нирок;
створення медичних стандартів та локальних протоколів діагностики та лікування хворих нефрологічного профілю.
За галузевим планом НАМН України і Інституті виконувалось протягом останніх 5 років 15 наукових тем, з яких 8 фундаментальних та 7 прикладних; на даний час завершено з них – 10.
Основні досягнення в області фундаментальних досліджень:
визначений етіологічний спектр інфекції сечової системи (ІСС) у хворих на хронічний неускладнений, ускладнений пієлонефрити і цистит. Встановлені порушення стану мукозального імунітету, який сприяє тривалій персистенції збудників ІСС. Таким чином, проведені в рамках наукової теми дослідження виявили особливості етіо- та імунопатогенезу ІСС, можливості цілеспрямованого впливу на експресію клітинних маркерів та функціональну активність моно- і лімфоцитів ряду імунотропних препаратів, що свідчить про доцільність їх використання для підвищення ефективності антибактеріальної терапії. Встановлено, що наявність запальних захворювань геніталій є незалежним предиктором формування рецидивуючого перебігу ІСС.
Встановлено, що гіпероксалурія, запальні захворювання геніталій, діагностично-значущі рівні С-реактивного протеїну крові, двобічний сечовідно-міхуровий рефлюкс та інфікованість бактеріальною мікст-інфекцією й Candida spp. є факторами, що мають асоціативний зв’язок з рецидивуючим перебігом хронічного пієлонефриту у жінок.
Аналіз цитокінової ланки імунітету залежно від форми морфологічної форми хронічного гломерулонефриту з нефротичним синдромом (ХГН, НС) показав, що рівні як про- (ІЛ-1, ФНП-α, γ-ІФ), так і протизапальних (ІЛ-4, -10) цитокінів достовірно відрізнялись від норми в обох групах.
Показано, що лікування програмним гемодіалізом (ГД) супроводжується достовірним підвищенням рівнів прозапальних цитокінів (IL-1, ФНП-α), що свідчить про додаткові чинники хронічного запалення та фактори ризику, які погіршують якість життя та прогноз.
Лікування програмним гемодіалізом асоціюється з високими рівнями ІЛ-1, ІЛ-23, ФНПα, ІЛ-17, що свідчить про активацію клітин моноцитарно-макрофагальної ланки і Т-хелперів. у таких пацієнтів.
Доведена доцільність застосування плазмаферезу у комплексному лікуванні за наявності вираженої напруженості процесів хронічного запалення та високим рівнем аутоімунної активності токсинів, що накопичуються на еритроцитарних мембранах та рівнем лейкоцитів у пацієнтів, які лікуються програмним гемодіалізом. Доведена доцільність застосування антиоксидантів, а також препаратів, що гальмують процеси хронічного запалення у пацієнтів, які лікуються гемодіалізом.
Показана доцільність застосування низькомолекулярних гепаринів та еритропоезстимулюючих препаратів, що сприяє зниженню вмісту продуктів пероксидації в крові та частковому відновленні антиоксидантного захисту у діалізних хворих.
Основні досягнення в області прикладних досліджень:
Встановлені особливості перебігу гломерулонефриту з нефротичним синдромом у дітей після 2000 року та опрацьовано лікувальні підходи для повторного лікування рецидивів гломерулонефриту з нефротичним синдромом у дітей і гормонорезистентних хворих. Розроблено та обґрунтовано оптимальний алгоритм прогнознозування перебігу захворювання та удосконалений алгоритм імунотропної терапії ГН з НС у дітей з урахуванням гормоночутливості.
Підтверджено, що альбумінурія ≥30 мг/д на фоні імунотропної терапії та в катамнезі є прогностично значимою для прогресування гломерулонефриту, тоді як зміни показника до початку призначення імунотропних препаратів не мають прогностичного навантаження. Визначені біохімічні та радіонуклідні маркери прогресування гломерулонефриту у дітей.
Визначено, що при гострому та хронічному пієлонефриті у дітей в 87,2% етіологічним чинником є кишкова паличка з переважанням уропатогенних серотипів.
Встановлене зростання сироваткових рівнів прозапальних цитокінів МСР-1 та ІЛ-23 і порушення оксидативно-антиоксидантного балансу з активізацією окисних процесів на фоні компенсаторного підвищення активності АОЗ при загостренні пієлонефриту у дітей.
Запропонована методика проведення ступінчастої антибактеріальної терапії у дітей хворих на пієлонефрит та доведена її ефективність.
За 5 років виконувалось 15 НДР, з них – 8 фундаментальних, 7 – прикладних. На даний час завершено 10 НДР.
Кількість публікацій за 2009 -2013 роки -733 ( 8 посібників, 11 методичних рекомендацій), в тому числі за кордоном 129.
За 5 років подано 32 заявки на видачу та отримано 29 охоронних документів.
Висунуті ініціативи в розробці нових перспективних напрямків в галузі медицини, біології, охорони здоров'я:
В Інституті сформульована концептуальна модель рецидивуючого перебігу ІСС в рамках якої виконується фундаментальна НДР: Вивчити особливості етіо- та імуногенезу рецидивуючих інфекцій сечової системи та створити нові способи її профілактики» На основі отриманих даних буде запропоновано діагностично-лікувальний алгоритм профілактики рецидивуючих інфекцій сечової системи.
Однією з актуальних для сучасної нефрології проблем є покращення ефективності диференційованої імунотерапії гломерулонефриту на основі вивчення клінічних, морфологічних характеристик та імунних механізмів уражень нирок. Дослідження в цьому напрямку виконуються в НДР: «Вивчити значення HLA фенотипів у хворих з проліферативними або непроліферативними формами хронічного гломерулонефриту для ефективності лікування»
Розпочата робота над розробкою Клінічних настанов, стандартів і локальних протоколів лікування інфекцій сечової системи, хронічної хвороби нирок, гострого пошкодження нирок та застосування перитонеального діалізу.
За звітний період спільні наукові дослідження виконувалися з установами, підпорядкованими:
а) Національній академії медичних наук України (Інститут урології, Інститут геронтології);
б) МОЗ України (Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київська міська клінічна лікарня №3, Київська міська дитяча клінічна лікарня №7).
в) МОН України.( Національним університетом ім. Тараса Шевченка).
Відділи нефрології та діалізу, еферентних технологій, дитячої нефрології Інституту є клінічними базами Державного фармакологічного центру МОЗ України для клінічних випробувань нових лікарських засобів.
ДУ «Інститут нефрології НАМН» під егідою Міжнародної Спілки Нефрологів (ISN) співпрацював у рамках Sister Renal Center Program з Академічним медичним центром Амстердама (Нідерланди). Приймав участь в міжнародній програмі Development of research databases and epidemiological registries for some urinary system and kidney diseases in Ukraine ( Sundsvall, Швеція).
Клініка як структурний підрозділ Інституту має вищу атестаційну категорію, акредитаційний сертифікат №009442, дата видачі 11.01.2012р.
Клініка у своєму складі має стаціонар на 26 ліжок .
Протягом 2009 – 2013 років в стаціонарних відділеннях клініки проліковано 2739 пацієнтів ( найбільша кількість пацієнтів з Київської, Вінницької, Житомирської, Одеської областей). Середній обіг ліжка – 18,5. Летальність -)0,3 -0,8%. Летальність обумовлена важкістю стану пацієнтів, які лікуються у відділенні інтенсивної нефрології, а саме синдромом полі органної патології. Протягом звітного періоду – 2687 (98,1%) хворих були виписані зі стаціонару з загальним покращанням стану здоров’я
В поліклініці проконсультовано за 2009 – 2013 рр. 17524 хворих.
За період 2009 по 2013 рр.в інституті запроваджено 60 нових методів діагностики і лікування .
Договори про співробітництво існують між ДУ «Інститут нефрології НАМН» та Київською міською клінічною лікарнею №3, Київською дитячою міською клінічною лікарнею №7,Управліннями охорони здоров’я Хмельницької, Полтавської, Рівненської, Миколаївської, Кіровоградської, Сумської, Запорізької, Київської, Чернігівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Рівненської, Донецької, Чернівецької областей.
ДУ Інститут нефрології НАМН» щорічно на протязі звітного періоду був організатором (співорганізатором) 3-4 міжнародних та всеукраїнських наукових форумів.
Розглядались питання патогенезу діабетичної нефропатії, ренопротекції, адекватності лікування хворих на цукровий діабет гемодіалізом; класифікація ХХН, механізми розвитку, питання діагностики та лікування хронічних захворювань нирок, надання медичної допомоги пацієнтам з гострим ушкодженням нирок; питання лікування імунотропними препаратами хворих з ХХН.
Використання пропозицій ДУ «Інститут нефрології НАМН» в державних документах:
На сьогодні опрацьовані і вирішені організаційні і технічні питання забезпечення ведення регіональних та національного реєстрів хворих на хронічну хворобу нирок та з трансплантованою ниркою, а саме: створена правова нормативна база їх функціонування з дотриманням прав пацієнтів, визначені особи відповідальні за функціонування реєстрів, розроблена та впроваджена єдина технологія збирання, обробки, зберігання та передачі даних, створені інформаційно-програмне забезпечення, система контролю якості збирання та обробки інформації.
Впродовж всіх років звітного періоду співробітники Інституту брали участь у підготовці законодавчих, нормативних та інших документів для Верховної Ради, Кабінету Міністрів, МОЗ України.
В межах міжнародного співробітництва під егідою Міжнародної Спілки Нефрологів (ISN) співробітники ДУ «Інститут нефрології НАМН» приймають участь в реалізації З міжнародних наукових програм.
Всі матеріали наведені вище дозволяють дати позитивну оцінку діяльності ДУ «Інститут нефрології НАМН»як установи, що надає висококваліфіковану медичну допомогу в галузі нефрології, має значний науковий потенціал, розробляє нові методи діагностики і лікування хворих, веде активну підготовку кадрів, приймає участь у міжнародних програмах і форумах.
Разом з тим, комісія НАМН звертає увагу на наступні недоліки:
відсутність власних приміщень і віддаленість наукових лабораторій від клінічних підрозділів;
лабораторія патоморфології не акредитована;
відсутні міжнародні гранти;
дефіцит сучасної апаратури у зв’язку з відсутністю коштів, які виділяє НАМН України на придбання і оновлення обладнання.
