Фахівці прогнозують не хвилю, а цунамі постковідних патологій, до якого варто готуватися і системі охорони здоров’я, і пацієнтам
Рано ми зраділи, повіривши, що коронавірус відступає і незабаром зможемо повернутися до звичного ритму життя. Статистика останніх днів перекреслила ці сподівання, зростання захворюваності вже називають третьою хвилею COVID-19.
На цьому тлі важливі дві новини. По-перше, більшість людей, у яких діагностують COVID-19, переносять його у легкій формі без госпіталізації. По-друге, медики стверджують, що коронавірус завдає організмові такого удару, наслідки якого відчуватимуться довго, навіть якщо хвороба минула легко. Тож прогнозують не хвилю, а цунамі постковідних патологій, до якого варто готуватися системі охорони здоров’я і пацієнтам.
Операції до і після COVID-19
З агресивністю і підступністю вірусу борються не лише в інфекційних лікарнях, а й у хірургічних. Для харківського Інституту загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева НАМНУ рік, що минув, став одним з найскладніших за останні десятиліття. Його фахівці, маючи величезний досвід проведення високоспеціалізованих планових і екстрених операцій, змушені освоювати вірусологію, аби вчасно розпізнати симптоми COVID-19, його вплив на післяопераційний стан і призначаючи лікування.
«Серед наших пацієнтів є хворі на COVID-19, і ті, хто вже одужав. Їм потрібна особлива увага, бо перебіг загострення хронічних недуг і післяопераційного періоду в них атипові. Зовсім не так, як це описано у настановах, підручниках та монографіях, — наголошує провідний хірург відділення невідкладної хірургії органів черевної порожнини інституту професор Вячеслав Лазирський. — COVID-19 змінює перебіг майже всіх захворювань, бо має специфічний вплив на організм. Він руйнує ендотелій — внутрішню вистілку кровоносних судин. Спочатку окуповує судини легень, а потім пробирається до серця, головного мозку, нирок.
У хірургії вирішальне значення мають перші дні після операції. Якщо ускладнень немає, але тримається висока температура, слід знайти причину. Якось трапилося, що операція з приводу пахової грижі пройшла нормально, але коронавірус призвів до тяжкої пневмонії. Таких пацієнтів лікуємо разом з інфекціоністами. Для порятунку хворої знадобилися дорогі препарати: антибіотики, антикоагулянти, гормони. Готуючись до планової операції, хворий має все проаналізувати, усвідомити.
Нескладні операції переносять нормально. Інша річ, коли необхідне високоспеціалізоване хірургічне втручання. Після коронавірусу пацієнти важко переносять анестезію й саму операцію. Він нагадує про себе, спричиняючи такі ускладнення: панкреатити, плеврити, пневмонії, ураження нервової системи. Це ще не доказова медицина, а суб’єктивна думка, яка ґрунтується на досвіді. Для повноцінних підсумків наукових досліджень ще обмаль часу.
В абдомінальних хірургів є правило: якщо протягом трьох-чотирьох діб після оперативного втручання стан хворого стабілізувався, відновилася робота кишківника, це свідчить про успішно проведену операцію. Якщо ж у цей період виникають проблеми, їх вважають хірургічною помилкою, ознакою того, що шви на анастомозі накладено з технічними похибками. (Анастомоз — це ділянка, де після резекції з’єднують тканини шлунка, кишківника та ін.)
Коронавірус і тут втручається. Пацієнт успішно проходить перший післяопераційний етап. І раптом на п’яту-сьому добу стан погіршується. У цьому разі неспроможність анастомозу свідчить про системний збій в організмі хворого. Найчастіше так виявляються ускладнення після коронавірусу, який завдав удару по судинах, що спричинило патологічні процеси в органах черевної порожнини.
З’являються наукові публікації, де описують гострі психози, загострення шизофренії після COVID-19. Постковідні ускладнення дуже впливають і на хірургічне лікування. Після лихоманки, браку кисню людський організм важко переносить такі навантаження, як анестезія, операція, крововтрата. Іноді виникає енцефалопатія, хворий поводиться не зовсім адекватно: неправильно оцінює свій стан, не розуміє, яку операцію переніс, не завжди сприймає рекомендації лікаря.
Приміром, після операції на шлунку протягом певного часу пити воду заборонено, можна лише змочувати губи. Хворий, залишившись на самоті, напився досхочу. Що дало додаткове навантаження на шви, призвело до неспроможності анастомозу. Такий стан загрожує не лише здоров’ю, а й життю.
Мене часто запитують, на що слід звернути увагу тим, хто переніс коронавірусну хворобу. Передусім потрібно звернутися до сімейного лікаря особливо людям з важким перебігом. Оскільки основного удару COVID-19 завдає по судинах, необхідно перевірити зсідання крові, оцінити ризики виникнення тромбозів. У будь-якій лабораторії можна здати кров, щоб лікар міг контролювати параметри коагулограми. Показник Д-димер сигналізує про наявність тромбозу. Клінічно може не бути жодних проявів, хоч в організмі вже триває посилене тромбоутворення, яке може призвести не лише до погіршення самопочуття, а й стати причиною смерті.
За пацієнтами після COVID-19 потрібно спостерігати ще кілька місяців, якщо рівень Д-димер підвищується, лікар призначить лікування. Якщо відчуваєте зміни, слід проконсультуватися, пройти обстеження не лише лабораторні, а КТ та інші».
Про що свідчить втрата нюху?
У пошуках інформації про наслідки COVID-19 мала змогу спілкуватися з науковцями, лікарями різних спеціальностей. Найчастіше згадували ускладнення, які зачепили органи дихання, серцево-судинну, ендокринну системи. Однак це лише верхівка айсберга.
Як зазначили у відділі клінічної фізіології і патології екстрапірамідної нервової системи Інституту геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН, вірусні патології здатні спровокувати хвилі захворювань, пов’язаних із нервовою системою.
«У науковій літературі багато даних про пандемію іспанки, яка бушувала 100 років тому. Через п’ять років після її закінчення кількість офіційно зареєстрованих із хворобою Паркінсона збільшилася майже втричі, — пояснює відомий невролог керівник Центру паркінсонізму Інституту геронтології професор Ірина Карабань. — Масштабні дослідження свідчать, що вірусні недуги можуть спричинити нейродегенерацію, яка призводить до розвитку захворювань, серед яких хвороби Паркінсона, Альцгеймера. У гострій фазі коронавірус спричиняє важку пневмонію, внаслідок чого виникає гіпоксія. Нестача кисню для організму — це небезпека для всіх його органів і систем, величезний стрес для нервової системи, який називають цитокіновим штормом.
Після коронавірусу наші пацієнти у стабільній стадії хвороби Паркінсона швидко перейшли на інший рівень, симптоми стали різко вираженими, стан здоров’я помітно погіршився. Недуга вражає пацієнтів, які страждають від нейродегенеративних захворювань. Торік під час тривалого локдауну медичні установи не мали змоги надавати пацієнтам планову допомогу. Ми використовували всі можливості, щоб їх підтримати. В інституті відкрили телефонну гарячу лінію для пацієнтів, що живуть із хворобою Паркінсона, і протягом чотирьох місяців наші фахівці проконсультували близько 1 тисячі 100 хворих.
Ми використовуємо телемедицину, що дає змогу оцінити загальний стан пацієнтів і коригувати лікування. Завдяки цьому фахівці нашого науково-практичного центру можуть консультувати хворих з усіх куточків України.
— Ірино Миколаївно, до інституту звертаються пацієнти, які вже перехворіли на COVID-19. Які особливості їхнього здоров’я?
— Серед госпіталізованих до нашої клініки майже 40% перенесли коронавірусну недугу. Це відразу помітно: хвороба Паркінсона у них прогресує. Причин багато. Крім самого вірусу, великої шкоди завдало те, що ці люди під час карантину довго перебували у вимушеній ізоляції, мало рухалися, порушували схеми лікування й не мали змоги вчасно отримувати ліки.
— Після лікування COVID-19 багатьом дошкуляють головний біль, панічний настрій, шум у вухах, довго не відновлюється нюх. Чи є тут симптоми, які сигналізують, що вірус спровокував розвиток нейродегенеративної патології? Кажуть, що хвороба Паркінсона останнім часом помолодшала, її діагностують навіть у сорокарічних.
— На жаль, бувають і 30-річні пацієнти. Це дуже серйозна проблема і для них, і для їхніх родин. Це велика відповідальність для лікаря, який повинен призначити адекватне лікування, щоб загальмувати розвиток хвороби.
Після COVID-19 сонливість, депресія є в багатьох. Але якщо це триває довго і наростає, слід звернутися до лікарів. Це можуть бути доклінічні прояви хвороби Паркінсона. На жаль, пацієнти часто ігнорують такі нейропсихологічні симптоми. У кращому разі звертаються до психолога чи психіатра, а якщо з’являються проблеми з рухливістю, то шукають тренерів, щоб займатися якоюсь фізкультурою. Найгірше, що втрачається час і хвороба прогресує.
Нещодавно у Trends in Neurosciences було опубліковано три звіти про пацієнтів з COVID-19 віком 35, 48 і 58 років, у яких протягом 2—5 тижнів після зараження сформувався паркінсонізм: і клінічно, і нейровізуалізаційно. Акцентовано, що в жодного з них раніше, до зараження COVID-19, не було ні початкових ознак хвороби Паркінсона, ні генетичної схильності до її розвитку.
Після пандемії може розгорнутися так звана тиха хвиля неврологічних захворювань. Про це заявили науковці-нейробіологи і клініцисти австралійського інституту неврології і психічного здоров’я Флори. Їхню увагу привернуло те, що втрату нюху було виявлено в середньому у трьох із чотирьох хворих. А це дуже важливий симптом неврологічних захворювань. Втрата нюху спостерігається у 90% осіб, які перебувають на ранніх стадіях розвитку хвороби Паркінсона. Відомо, що цей симптом майже на десять років випереджає появу порушень руху та координації.
Світова наукова спільнота приділяє дуже багато уваги наслідкам COVID-19. Тривають серйозні дослідження, підсумки яких переконливо свідчать, що навіть легкий перебіг цього захворювання зовсім не означає, що з вірусом покінчено і все буде, як раніше. COVID-19 знаходить свою мішень в кожному організмі, і про це слід пам’ятати».
Вакуум після стаціонару
Фахівці Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського НАМН мобілізовані на війну із COVID-19 з часу його появи. Вони збирали інформацію про вірус, якого медицина досі не знала, готували рекомендації для медиків, лаборантів, працювали над протоколами лікування і рятували хворих. На перших порах мали справу з коронавірусом, а згодом довелося боротися і з його наслідками.
«Останнім часом до нас звернулося понад 50 пацієнтів з різними неврологічними захворюваннями, які загострилися або з’явилися на тлі перенесеного COVID-19. Ідеться про енцефаломієліт, полінейропатію, наслідки порушень мозкового кровообігу, — розповідає керівник центру інфекційних уражень нервової системи інституту доктор медичних наук Олена Панасюк. — Привертає увагу, що майже 70% пацієнтів звернулися до нас уперше, і в них простежуємо чіткий зв’язок між хворобливим станом і недавно перенесеним COVID-19. Підсумки обстежень, перебіг лікування не залишають сумнівів, що саме COVID-19 став тригерним чинником у розвитку цих патологій.
Які симптоми вказують на ураження нервової системи? Найхарактерніші з них — нестабільний психоемоційний стан, дистонія, депресивні настрої. Люди страждають, їх терзають страх, підвищена тривожність. А все це супроводжує пандемію. Особливо вразливі ті, хто був у тяжкому стані, переживав кисневе голодування, адже це залишає слід у підсвідомості. Гіпоксія небезпечна, бо дає поштовх розвитку різних патологій, серед яких енцефалопатія.
Часто приходять на консультацію пацієнти, які хворіли на коронавірусну недугу, пройшли курс лікування в інфекційних лікарнях. Вони начебто одужали, аналізи в нормі, але ніяк не можуть відновитися. Найчастіше скаржаться на слабкість у кінцівках, порушення чутливості, запаморочення, порушення зору, втрату нюху. Постковідні ускладнення можуть обернутися важкими патологіями: ураженням головного, спинного мозку з розвитком деменції, інсульту, енцефаліту, мієліту, полінейропатії (ураження периферійних нервів).
Тим, хто перехворів, особливо з ускладненнями, потрібен лікарський нагляд, спостереження за станом здоров’я. Це може тривати від кількох місяців до кількох років залежно від самопочуття. Відкритим залишається питання, хто за ними наглядатиме і призначатиме необхідні обстеження та лікування. Після виписування зі стаціонару пацієнтам рекомендують звертатися до сімейних лікарів. Чи зможуть вони впоратися з великим потоком хворих, ускладненнями, які виникають після коронавірусної хвороби? Питання риторичне.
Ситуацію ускладнює те, що під час реформи ліквідували диспансерний нагляд. Тепер роблять спроби його відновити, але дуже повільно. Пацієнти, які звертаються до нашого центру інфекційних уражень нервової системи, розповідають, як складно їм було знайти спеціалізовану допомогу, — після виписування вони опинилися наче у вакуумі. Лікар загальної практики не може консультувати хворого з нейроінфекцією й навіть не знає, куди його направити. Адже діагноз можна встановити лише після консультацій вузькопрофільних спеціалістів та всебічного обстеження.
Майже рік живемо в умовах пандемії COVID-19. Вплив коронавірусу на здоров’я — тема фундаментальних багаторічних досліджень. Однак деякі висновки вже можна робити, спираючись на досвід, який здобули за цей час.
До нас дедалі частіше надходять пацієнти з поліорганними ураженнями головного мозку, серцево-судинної системи, нирок, дихальної системи, які розвиваються внаслідок тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. Найбільші навантаження — на інфекціоністів, пульмонологів, реаніматологів. У розпал пандемії не було змоги вчасно організувати міждисциплінарну підтримку, яка дуже потрібна. На різних етапах до лікування слід залучати фахівців суміжних спеціальностей — неврологів, психіатрів, реабілітологів та інших і вносити їхні рекомендації у протоколи лікування хворих. Це допоможе успішно лікувати не лише ковідну пневмонію, а й важкі ускладнення після недуги. Без таких професійних рекомендацій, вчасної підтримки вузькопрофільних спеціалістів дуже важко коригувати терапію хворих із постковідними ускладненнями, тривожно-депресивними симптомами та суїцидальними настроями. У майбутньому тільки така взаємодія медиків допоможе пацієнтам пережити коронавірусну хворобу і відновити здоров’я».
Ольга СКРИПНИК
для «Урядового кур’єра»
Джерело: «Урядовий кур’єр»
