Гармонія гормонів на тлі стресу: це можливо?

1528
Олена Добровинська, к.мед.н., ендокринолог, дієтолог. Фото з особистого архіву

Що змінила сьогоднішня ситуація у взаємовідносинах лікаря з його пацієнтами, фармацевта та відвідувачів аптеки? Насправді дуже багато! Нині ми все частіше говоримо не про послугу, а про турботу та піклування.

Про те, які нейроендокринні порушення провокує стрес, як ендокринна система реагує на гострий, а як на хронічний стрес. А ще, про те, чому саме сьогодні так корисно (зокрема, й для стрункості) обійматися, розповідаєлікар-ендокринолог, діабетолог, та дієтолог, кандидат медичних наук, науковий співробітник ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім В.П. Комісаренка НАМН України» Олена ДОБРОВИНСЬКА.

Стандарти меддопомоги в нових реаліях: стрес і продовольча безпека – частина анамнезу

Якщо колись стрес та страх захищали наших предків, допомагали їм виживати, то для сучасної людини користі від стресу дуже мало. Найчастіше, наразі ми говоримо про стрес як тригер, як фактор ризику розвитку захворювань, як чинник, з яким необхідно боротися.

Звичайно, ми й раніше знали як стрес впливає на перебіг хронічних захворювань, зокрема, ендокринологічних. Але ніколи раніше ми не бачили такої кількості соматичної патології, спровокованої стресом.

Однією з «прикмет» нашого часу, наприклад є те, що під час візиту/дистанційного спілкування зі своїми пацієнтами, ендокринолог тепер має оцінити не лише соматичне, а й ментальне здоров’я людини.

Багато хто з лікарів впровадив тепер для себе таке нове правило. Адже, оглядаючи пацієнтів, ми бачимо значне погіршення їх здоров’я через перманентний тривалий стрес, ПТСР, травматичні події тощо. Особливо добре це усвідомлюєш, попрацювавши у тих місцинах, що або були в окупації, або знаходяться там, де ведуться активні бойові дії. Отже, сьогодні маємо брати до уваги не лише історію хвороби, а й безліч інших обставин. Зокрема, чи знаходиться наш пацієнт у продовольчій безпеці. 

Продовольча безпека – це наявність достатньої кількості безпечної та поживної їжі.

Адже для людей, які живуть з цукровим діабетом (ЦД) всіх типів адекватне харчування дуже важливе, у протилежному випадку, у них суттєво підвищуються ризики неконтрольованої гіперглікемії та тяжкої гіпоглікемії.

Причому, йдеться не так про кількість, як про якість продуктів, якими харчуються люди з діабетом. Неякісні продукти, недотримання дієти – вкрай важливі причини погіршення перебігу ендокринних захворюваньзгідно зі Стандартами медичної допомоги на 2023 рік Американської діабетичної асоціації (ADA), серед яких також:

  • постійне споживання оброблених продуктів, багатих на швидкі вуглеводи (такі харчові продукти, як правило, найдоступніші, найдешевші);
  • переїдання;
  • фінансові обмеження для лікування ендокринних захворювань;
  • відсутність необхідних ліків.

Стійкість проти травми та стресу 

Травма та її наслідки знижують нашу адаптивність

Травма/травматична подія – це потужна стресова, часто небезпечна для життя подія або ціла низка подій. Такий досвід може змінювати нейронні реакції людини, що, своєю чергою, знижують здатність людини ефективно долати нові стресові ситуації, тобто знижують її адаптивні можливості.

Одна з найтяжчих реакцій на травму – посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Це поширений та виснажливий психіатричний розлад, який можуть спричинити сильний страх, паніка або безпорадність. ПТСР може розвинутися у будь-якої особи, незалежно від віку, статі тощо. На жаль, діти та підлітки також знаходяться під загрозою розвитку цього розладу. 

Як стрес змінює наш гомеостаз

Будь-який стрес – гострий, а тим паче хронічний тривалий – порушує гомеостаз, впливаючи на гормональний баланс людини, викликаючи залежні одна від одної реакції автономної та ендокринної нервової системи:

Під впливом гострого або хронічного стресу ↑ рівень цукру в крові, ↑ артеріальний тиск (АТ), ↑ рівень холестерину, тригліцеридів.

Отже, основною нейроендокринною реакцією на стрес є активація т.з. гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової (ГГН)системи.

Гіпоталамус – надважлива структура, до якої належать: зорове перехрестя, зоровий шлях, сірий горб, лійка, нейрогіпофіз, сосочкові тіла та власне підталамічна ділянка.

Гіпоталамус координує поведінку, що визначає індивідуальне та колективне виживання. Адже об’єднує відповідні автономні та нейроендокринні відповіді для підтримки гомеостазу, слугуючи високоінтегрованою сенсорною та моторною ділянкою, що контролює ендокринну, автономну та соматичну поведінку. Тут відбувається оцінка гомеостазу; події, яка відбувається зараз – мозок визначає, порівнюючи з наявним досвідом: це нормальна ситуація чи стресова?

Надниркові залози – кінцевий пункт роботи гіпоталамуса. Наднирники виробляють вкрай важливі гормони (адреналін, норадреналін, кортикостероїди, андрогени), що регулюють життєво важливі функції організму – АТ, водно-сольовий баланс, обмін речовин тощо.

Складаються надниркові залози з двох шарів: кора (виробляє стероїди) та мозкова речовина (виробляє катехоламіни).

Отже, вісь гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози при ПТСР виглядає наступним чином: мозок розпізнає стрес → гіпоталамус активує два шляхи: автономну нервову систему та вісь ГГН → швидше діє перший шлях: АНС вивільняє адреналін та норадреналін → другий шлях діє повільніше: вивільняються глюкокортикоїди → виникає порушення регуляції вісі ГГН, яке асоціюється з певними психічними розладами (ПТСР, депресія, шизофренія).

Адаптаційні реакції на стрес: як це відбувається

У відповідь на стрес в гіпоталамусі активно виробляється кортикотропін-рилізинг-гормон (КРГ) та вазопресин, які, потрапляючи в портальний кровотік гіпофіза, стимулюють секрецію адренокортикотропного гормону (АКТГ), який, своєю чергою, стимулює секрецію глюкокортикоїдів (ГК).

ГК допомагають контролювати вісь ГГН, швидкість метаболізму білків, жирів та цукрів. Вони також дуже важливі для системної адаптації до стресу, що здійснюється шляхом контролю надходження енергії через стимуляцію гліколізу, глюконеогенезу та протеолізу для постачання амінокислот – субстратів для глюконеогенезу. ГК модулюють синтез та дію низки гормонів, пригнічуючи імунну систему; підвищують рівень депресії і впливають на репродуктивну систему, пригнічуючи фертильність.

Секреція ГК має добові ритми – з активацією вдень та низьким рівнем секреції вночі. При гострому стресі нормальною реакцією є швидке потужне підвищення рівня ГК, який невдовзі повертається до своїх вихідних значень. При патологічній реакції на стрес, рівень ГК не повертається до норми. Але з часом відбувається десенсибілізація – рівень негативної напруги, страхів та тривоги знижується.

Якими можуть бути наслідки

«Інструменти» стресу проти нейроендокринної системи

Гіпоталамо-гіпофізарно-гонадна вісь: в нормі, гормон киспептин-1 (регулятор репродукції) запускає секрецію гонадотропін-рилізинг гормону (ГРГ) та функцію гонад. Але під дією стресу стимуляція ГРГ пригнічує вироблення киспептину-1, відповідно і ГРГ та функції гонад. А тим часом на периферії високий рівень ГК знижує функцію статевих залоз, що особливо критично у дитячому та підлітковому віці.

Гіпоталамо-гіпофізарнотиреоїдна вісь: високий рівень ГК пригнічує продукцію тиреоїд-рилізинг гормону (ТРГ). КРГ стимулює вироблення соматостатину, що пригнічує вироблення ТТГ (а також соматотропіну), а ГК знижують перетворення Т4 в Т3 шляхом інгібування дейодинази 2 в тканинах (особливо, в печінці). Так на тлі хронічного стресу порушується робота щитоподібної залози.

Стрес і вісь гіпоталамус-гормон росту: гострий стрес збільшує секрецію соматотропіну через прямий вплив ГК на транскрипцію та трансляцію гормону росту.

Хронічний стрес пригнічує вісь гормону росту через такі процеси як: збільшення синтезу КРГ під час стресу, який стимулює секрецію соматотропіну – потужного інгібітора гормону росту; високі рівні ГК пригнічують соматотропін-рилізинг гормон; ГК погіршують передачу сигналів соматотропіну шляхом пригнічення продукції інсуліноподібного фактора росту (IGF1) в печінці.

Небезпечні стани, які провокує стрес

Стрес-індукована гіперглікемія – доволі часте явище на сьогодні, на жаль. Цей стан відрізняється від ЦД: у таких випадках спостерігаємо високий рівень глюкози крові (до 10 ммоль/л), але рівень глікованого гемоглобіну – в нормі.

Під час гострого стресу синтезуються нейропептиди Y, A та ГПП-1, які можуть впливати на секрецію КТРГ, знижуючи його. До слова, саме через високий рівень нейропептиду Y та ГПП-1, під час гострого стресу людина майже втрачає апетит, а під час хронічного – навпаки.

Стрес, запалення, ожиріння та ЦД. Пандемія ожиріння, яку сьогодні не вдається зупинити, окрім інших факторів, що сприяють її розповсюдженню, має тісний зв’язок зі стресом. Стрес та неспецифічне запалення призводять до підвищення рівня вісцерального жиру, секреції глюкагону у підшлунковій залозі та інсулінорезистентності скелетних м’язів й підвищеного синтезу ендогенної глюкози в печінці. Все це призводить до набору ваги, який важко зупинити. Тому зростання в Україні кількості пацієнтів із надлишковою масою тіла, ожирінням під час війни, є, хоч і неочікуваним, але закономірним наслідком тривалого хронічного стресу, який ми всі переживаємо нині. У деяких таких пацієнтів маніфестує діабет, в інших – діагностуємо переддіабет.

Резюме

У будь-якому випадку, важливо правильно встановити причину негараздів зі здоров’ям, перш ніж рекомендувати лікування. Адже жодна терапія не буде успішною на тлі стресу, якщо ми його ігноруємо. А пом’якшити його вплив ми можемо, зокрема, стимулюючи вироблення ендорфінів – молекул щастя. Дуже ефективно допомагають в цьому прості обійми, мрії та планування щасливого життя після нашої Перемоги.

Джерело: the PharmaMedia