Методичні питання анкетування в медико-екологічних дослідженнях

702

Наразі в популяційних медико-екологічних дослідженнях все більшої популярності набувають анкетні опитування. Пояснюється це багатьма причинами, зокрема: складністю організації популяційних досліджень через обмеження, викликаними Covid-19 та воєнним станом в Україні, проблемами використання інструментальних методів, появою легко доступних та простих засобів on-line опитувань.

Анкетування – це метод емпіричного дослідження, оснований на опитуванні досліджуваних (респондентів), що дає змогу за порівняно короткий час та з мінімальними витратами отримати інформацію з різноманітних питань за високого рівня масовості дослідження.

У вивченні громадського здоров’я анкетування також останнім часом набуває все більшої популярності. Проте найчастіше анкети конструюють без дотримання чітких вимог, розроблених для анкетування в соціологічних дослідженнях, тому ефективність таких опитувань досить низька, рівень математичного оброблення результатів є примітивним, а результати можуть бути недостовірними.

З метою спрощення розробки анкет та усунення найпоширеніших недоліків в їх використанні в лабораторії епідеміологічних методів та медичної інформатики ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» була виконана відповідна наукова робота.

Вимоги до підготовки та проведення анкетування

При організації та проведенні опитування необхідно забезпечити надійний рівень якості використовуваних анкет, яка визначається ступенем її відповідності критеріям надійності, валідності, варіативності та дискримінативності.

Найкращим варіантом анкетування є анонімний. Це дає змогу респонденту бути відвертим, а досліднику, який проводить анкетування – отримати найповнішу та правильну інформацію. Обсяг анкети визначається завданнями дослідження, але тривалість опитування має не перевищувати часу можливого збереження уваги. Для масових неконтрольованих опитувань бажаний час заповнення анкет становить 5 – 10 хв.

Респонденти повинні мати достатню інформацію або досвід, щоб правдиво відповісти на запитання. Стиль опитувальника має бути розмовним, але коротким і точним, що відповідає цільовій аудиторії та предмету дослідження. Формулювання має бути простим, без технічної або спеціальної лексики.

Слід звертати увагу на формування зовнішнього вигляду (візуалізацію) анкети. Шрифт, його розмір, розташування запитань на сторінці, використання чистого простору, кольори тексту, вставка зображень, діаграм або іншої графіки можуть як підвищити інтерес респондента, так і відвернути його від запитань. Безсумнівно корисним є нумерування запитань.

Під час формулювання запитань анкети потрібно дотримуватися таких очевидних вимог: етичність, відсутність соціальної детермінованості, змістовність, виключення можливості неоднозначного тлумачення запитань, уникнення використання спеціальних термінів та іноземних слів.

Запитання повинні бути настільки простими, щоб відповідь на них давалася без роздумів, запитання не повинно містити очікуваної відповіді або певним чином стимулювати її.

Слід уникати запитань, що допускають суб’єктивне трактування (наприклад, з категоріями «часто», «багато», «подобається» тощо), найкраще, якщо на запитання може бути дано однозначну кількісну відповідь.

У запитаннях, що стосуються фактичного стану справ або поведінки людей, треба конкретно визначати часові та просторові координати подій (наприклад, замість питання «як часто» слід використовувати питання «кілька разів на тиждень»), без крайньої необхідності не слід використовувати вирази, що містять заперечення.

Під час розроблення анкет потрібно враховувати можливість використання різних типів відповідей на запитання.

Дихотомічні відповіді – це відповіді типу “так – ні”. Їх легко формулювати, вони є зрозумілими для респондентів, і такі відповіді респондент дає швидко.

Прикладами трихотомій є: “зазвичай – іноді – ніколи”, “вірно – не знаю – неправильно”. З математичної точки зору, це типові ранжовані варіанти, і це збільшує їхню інформативність і можливості математичного оброблення. Негативним моментом таких відповідей є психологічна привабливість «середньої» категорії, що призводить до зменшення варіативності.

Є запитання, які припускають відповіді у формі ранжованої послідовності, на кшталт «не подобається – байдужий – люблю – обожнюю».

Відповіді на закриті запитання можуть належати будь-якій шкалі виміру, тобто бути мітками (змінні шкали найменувань), бінарними, ранговими чи кількісними змінними.

Мітки використовуються, коли відповіді є різними за змістом, але рівнозначними за значимістю. Для цьому може бути передбачено один або декілька варіантів відповідей із запропонованого переліку.

Якщо відповіді припускають варіанти «так-ні», вони належать до бінарної шкали.

Рангова шкала використовується, якщо варіанти відповідей упорядковано, наприклад, від найкращої оцінки до найгіршої.

У разі кількісною шкали, вказується просто число, наприклад, вік, стаж, кількість членів сім’ї тощо.

Повний текст статті доступний за посиланням: https://doi.org/10.32402/dovkil2022.01.067

Джерело: ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України»