Надрукована чергова монографія «Розвиток системи фізичної та реабілітаційної медицини в умовах ведення збройного конфлікту» присвячена Військовим медикам України, які виконали свій обов’язок.
ПЕРЕДМОВА
Необхідність розв’язання проблем реабілітації учасників бойових дій нині є одним з найбільш значущих питань, якому приділяється значна увага урядових комітетів і громадських організацій, а також в засобах масової інформації. Багатогранність завдань медичної реабілітації постраждалих в умовах збройного конфлікту потребує ефективного функціонування цієї системи як самостійного напряму клінічної та соціальної медицини.
Військовослужбовці Збройних Сил України, які брали участь у бойових діях, потребують підвищеної соціальної уваги, організації системи комплексної реабілітації. За даними Моніторингової місії ООН із прав людини, кількість поранених у зоні конфлікту з квітня 2014 по серпень 2018 року становила 7–9 тис. осіб. Процес їхньої інтеграції вимагає створення такої системи реабілітації, яка б передбачала поєднання медичної, соціальної, психологічної та інших її видів. Орієнтовна кількість мирних громадян, яким буде надано статус інвалідів війни внаслідок ушкоджень від боєприпасів чи озброєнь у зоні АТО, складає 200 осіб. Як свідчать статистичні дані, за роки війни на Донбасі в Україні з’явилося більше ніж 320 тисяч ветеранів, які потребують комплексної допомоги, щоб інтегруватися знову у суспільство.
Тому без міцної військової медицини, дієвої системи реабілітації, ефективної системи підготовки військових медиків, належної системи превентивної медицини не буде потужної держави. Ще 5 року тому військова медицина, як і військова галузь загалом, перебували у статусі другорядних додатків до державної політики. Окремі політики і навіть міністри оборони не вважали за потрібне розвивати військові заклади охорони здоров’я. Було знищено військовий вишкіл у медичних вищих навчальних закладах.
Питання реабілітації військовослужбовців є одним з фундаментальних, коли ми говоримо про ту систему цінностей, яка прийнята в НАТО. Адже не випадково для підтримки України в цьому питанні країнами-учасницями Альянсу був створений окремий трастовий фонд.
Актуальний стан надання реабілітаційної допомоги в Україні, зокрема законодавство та його відповідність сучасним міжнародним стандартам у сфері реабілітаційної медицини, були офіційно оцінені в грудні 2015 р. Оцінювальною місією ВООЗ та Міжнародним товариством фізичної та реабілітаційної медицини. У звіті «Оцінювання системи реабілітації в Україні», зокрема, зазначено:
законодавчі та підзаконні акти щодо реабілітації в Україні є фрагментарними;
недостатнім є рівень координації між уповноваженими центральними органами виконавчої влади та організаціями, що надають послуги з реабілітації;
відсутність цілісної системи реабілітаційних послуг, яка буде покривати всі фази та рівні надання допомоги, реабілітаційні послуги не доступні багатьом особам, які їх потребують; зазначені послуги традиційно надаються санаторно-курортними закладами;
кадрове забезпечення реабілітації не досягає світових та європейських стандартів.
З одного боку, наведене пов’язано із системою акредитації, яка повністю відрізняється від таких стандартів, а з іншого боку – з недостатніми кадровими можливостями.
Аналогічні проблеми відслідковуються і у системі надання послуг з реадаптації.
Тому сьогодні кожен з нас повинен зробити важливі висновки: що в першу чергу має бути зроблено – створення методологічної навчальної бази (зокрема, видання монографій, підручників, настанов, керівництв та атласів для військових лікарів) тощо.
Ми маємо сьогодні зробити все для того, щоб наші діти, онуки, правнуки ніколи не зіткнулися з проблемами слабкої держави, яка не спроможна себе захистити.
Для організації ефективної реабілітації та реадаптації доцільно змінити суспільне сприйняття соціального захисту шляхом відходу від системи пільгового забезпечення та просування принципів підвищення спроможностей; стимулювання самозабезпечення, економічної та соціальної незалежності, підвищення освітнього рівня особи; забезпечити право на соціальний захист кожного учасника на період реабілітації та реадаптації.
НАМН України отримала перший досвід надання медичної допомоги в умовах масового надходження поранених ще під час Революції Гідності в лютому–квітні 2014 року. Допомога нашим військовим формуванням з боку установ НАМН України не обмежується лише наданням медичної допомоги пораненим і хворим військовослужбовцям, але й звичайно питанням їх реабілітації. На базі ДУ «Інститут медицини праці НАМН України ім. Ю.І. Кундієва» створено відділення для психологічної реабілітації, де надано допомогу більше 850 постраждалим. У плідній співпраці вчених Української військово-медичної академії та Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України були закладені основи медико-психологічної реабілітації в нашій державі, які опубліковано в колективній монографії «Стрес-асоційовані розлади здоров’я в умовах збройного конфлікту».
З 2018 року за мого сприяння розпочато міжгалузевий проект, який базується на поєднанні зусиль Національної академії медичних наук України, Української Військово-медичної академії та закладів Міністерства охорони здоров’я щодо фундаментальних досліджень проблеми контузії та її наслідків.
Для консультацій на найвищому рівні у нас працювали Державні установи НАМН України: «Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова» – переважно клініка черепно-мозкової травми (професор Микола Каджая); «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка», клініка професійних ушкоджень слуху і вестибулярного апарату (професор Тетяна Шидловська); «Інститут неврології, психіатрії та наркології» (директор – професор Ігор Лінський) тощо.
Найбільш важкі пацієнти направлялись до «Інституту геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова» в клініку нейрореабілітації, якою керує член-кореспондент НАМН України Світлана Кузнєцова.
У цій колективній монографії висвітлюється розвиток системи фізичної та реабілітаційної медицини в умовах ведення збройного конфлікту як результат наукової співпраці НАМН України та медичної служби ЗС України в рамках виконання сумісної науково-дослідної роботи шифр «Простір» – «Розвиток системи медичного забезпечення за досвідом здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації», найменування якої було змінено згідно з рішенням експертної комісії з проведення експертизи проекту Зведеного річного плану наукової і науково-технічної діяльності у Збройних Силах України на 2020 рік, (протокол затверджено Першим заступником міністра оборони України 26.11.2019 № 17179/з/1). Науково-координаційна діяльність цієї плідної співпраці здійснюється відділом військово-медичної науки при Президії НАМН України.
Указом Президента України № 240/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 20 травня 2016 року «Про Стратегічний оборонний бюлетень України» визначено тісну співпрацю з НАТО, упровадження стандартів Альянсу в усіх сферах військової діяльності, в тому числі – в системі медичної реабілітації. Тому з метою виконання цього Указу в основі методологічних підходів до організації реабілітаційного процесу військовослужбовцям у цій роботі було використано та адаптовано багато клінічних настанов США, Великобританії, Канади тощо.
Таким чином, дана робота висвітлює наукові, організаційні та методологічні питання медичної реабілітації в закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України в умовах ведення збройного конфлікту відповідно до сучасних вимог, оскільки в ній викладено і узагальнено досвід як провідних вітчизняних, так і зарубіжних фахівців. Звичайно, що в цій роботі не можна вирішити усі проблеми реабілітації, але разом з тим вона розкриває багато питань, пов’язаних з реабілітацією пацієнтів з нейротравмою, ампутаціями кінцівок, хронічними кардіологічними захворюваннями тощо.
Матеріали цього видання, безумовно, будуть корисними для фахівців закладів охорони здоров’я різного відомчого підпорядкування.
Президент НАМН України,
Головний редактор серії науково-практичних робіт з узагальнення бойового досвіду медичного забезпечення АТО/ООС, академік НАМН України, член-кореспондент НАН України
Віталій Цимбалюк
