12 лютого 2015 р. в ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» відбулося засідання Президії Національної академії медичних наук України, у ході якого було обговорено тему стресу як нагальної медико-соціальної проблеми в кардіології України, а також питання, пов’язані з наданням медичної допомоги в зоні АТО.
Засідання відкрив Андрій Сердюк, президент НАМН України, відзначивши важливість проблеми хронічного стресу та пов’язаного з цим підвищення показників серцево-судинної захворюваності.
Володимир Коваленко, академік НАМН України, професор, президент Асоціації кардіологів України, директор ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», розпочав свій виступ, акцентувавши увагу на необхідності створення єдиного медичного простору й розробки стратегії розвитку охорони здоров’я у Києві. У зв’язку з цим необхідно, щоб НАМН України провела заходи щодо реалізації єдиного медичного простору з метою ефективного використання ресурсів охорони здоров’я у столиці та надання високоспеціалізованої медичної допомоги згідно з міжнародними стандартами на основі доказової медицини.
Стратегія формування єдиного медичного простору передбачає надання допомоги хворим на вторинному та третинному рівнях без розподілу за адміністративним та відомчим принципами. Виходячи з цього, слід розрахувати необхідну кількість ліжкового фонду та кадрового забезпечення, базуючись на даних про реальну кількість населення.
При цьому існуючі високоспеціалізовані заклади державного рівня, у тому числі наукові установи НАМН України та МОЗ України, мають використовуватися як національні референтні діагностично-консультативні та лікувальні центри для надання медичної допомоги тяжким хворим, пацієнтам з рідкісними патологіями та захворюваннями з резистентним перебігом, виконання складних оперативних втручань та процедур, експертизи якості надання послуг у галузі охорони здоров’я, у тому числі для населення Києва. Тому необхідно затвердити на державному рівні перелік таких установ, незалежно від їх підпорядкованості, та покласти на них функції аналізу, організаційно-методичного супроводу та координації роботи спеціалізованої медичної допомоги. А також розробити та затвердити методику розрахунків вартості послуг у сфері охорони здоров’я на базі державних медичних установ з врахуванням системи діагностичнопов’язаних груп (Diagnosis-Related Groups — DRG), скласти кошториси вартості лікування згідно з переліком, за яким надається гарантована безоплатна медична допомога відповідно до профілю медичних установ.
Далі В. Коваленко представив до уваги присутніх доповідь на тему «Стрес і серцево-судинні хвороби». Актуальність проблеми хронічного стресу зумовлена подіями на Сході країни та складною економічною ситуацією, що склалася в Україні.
Стрес — неспецифічна реакція організму у відповідь на сильну дію подразника ззовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи. Термін «стрес» у фізіологію та психологію вперше ввів у 1932 р. Уолтер Бредфорд Кеннон у своїх класичних роботах з універсальної реакції «боротись чи втікати». Досить часто авторство терміна приписують відомому канадському фізіологу Гансу Сельє, проте використовувати саме поняття «стрес» він почав лише у 1946 р. для пояснення загальної адаптаційної напруги.
Залежно від тривалості стресових ситуацій виділяють гострий та хронічний стрес. Найвищим ступенем гострого стресу є шок.
Актуальними сьогодні в Україні є такі види стресу, як інформаційний, посттравматичний, емоційний та фізіологічний. Інформаційний стрес — це стан інформаційного перевантаження, коли індивід не справляється з поставленим завданням і не встигає приймати правильні рішення в тому темпі, якого від нього вимагає ситуація. Посттравматичний стрес виникає в результаті ситуацій, які виходять за межі повсякденного людського досвіду, загрожують фізичній цілісності суб’єкта або інших осіб і травмують психіку. Цей вид може бути пов’язаний з воєнними діями, природними катастрофами, терористичними актами, тяжкими захворюваннями.
Емоційний стрес — це напруження неспецифічних адаптаційних реакцій організму на патогенну дію факторів оточуючого середовища, що обумовлене довготривалими негативними емоціями.
Фізіологічний стрес — стан, що пов’язаний з об’єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Стресорами в такому разі можуть бути фізичне навантаження, мікроклімат, радіація та ін.
Варто звернути увагу на близькі до стресу психічні стани, такі як синдром емоційного вигорання, синдром хронічної втоми та фрустрація. Синдром емоційного вигорання проявляється прогресуючим емоційним виснаженням, що може призвести до змін у сфері спілкування й людських стосунках. Синдром хронічної втоми характеризується відчуттям втоми навіть після довготривалого відпочинку і пов’язаний з дисбалансом регуляції центральної та вегетативної нервової системи. Фрустрація виникає в ситуації неможливості задоволення тих чи інших потреб або в разі відсутності бажаного результату.
У ході стресової реакції відбувається активація симпатоадреналової системи, що стимулює вироблення та вивільнення реніну нирками. Підвищення концентрації катехоламінів у крові, активація альфа1- та бета-адренорецепторів призводить до підвищення тонусу артеріол та частоти серцевих скорочень, що в поєднанні з високим рівнем реніну призводить до підвищення артеріального тиску. Так, у ході досліджень встановлено прямий ефект стресу на рівень середньодобового артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.
Таким чином формується стрес-індукована артеріальна гіпертензія. Під цим терміном розуміють гостре, як правило, транзиторне та лабільне підвищення артеріального тиску під впливом психосоціальних факторів. Вона може виникати й в осіб з нормальним артеріальним тиском і в тих, хто страждає на артеріальну гіпертензію.
Посттравматичний стресовий розлад також може включати такі прояви, як стійке підвищення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, тремор, висока чутливість до зовнішніх подразників, що нагадують про перенесену травму.
Питання впливу посттравматичного стресового розладу на розвиток серцево-судинних захворювань було вивчено в ході цілої низки досліджень закордонних вчених, у яких брали участь пацієнти, що пережили стрес, пов’язаний з бойовими діями та катастрофами.
Згідно з результатами досліджень приблизно у 8,5% жінок та 15,2% чоловіків серед колишніх військовослужбовців, що брали участь у бойових діях у В’єтнамі, було виявлено посттравматичний стресовий розлад. В іншому дослідженні продемонстровано достовірне підвищення ризику розвитку артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця в осіб, у яких наявні посттравматичні стресові розлади. Вченими також було встановлено, що наявність посттравматичного стресу є важливим предиктором збільшення товщини комплексу інтима-медіа сонних артерій та більш вираженого субклінічного атеросклерозу навіть через 15–20 років після травмуючої події (військові дії).
Результати широкомасштабного дослідження ризику розвитку інсультів та ішемічної хвороби серця в чоловіків та жінок в Японії при різному рівні емоційного стресу свідчать про те, що високий рівень хронічного емоційного стресу у жінок супроводжується в декілька разів вищим ризиком розвитку інсультів та ішемічної хвороби серця. У чоловіків вища інтенсивність стресу асоціюється з підвищенням імовірності виникнення цих захворювань, але кореляція є менш вираженою.
Крім того, емоційний стрес призводить до зниження показників виживаності хворих з ішемічною хворобою серця. Також перенесений сильний емоційний стрес призводить до підвищення відносного ризику госпіталізації для жінок та чоловіків з причини серцево-судинних захворювань.
На жаль, події в країні впливають і на стан здоров’я пацієнтів. Так, згідно з аналізом, проведеним у ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» в 2014 р. кількість хворих, що звернулися до поліклініки центру, була більшою в порівнянні з 2013 р. на 1035 осіб, а в порівнянні з 2012 р. — на 1093. У 2014 р. відзначалося значне зростання кількості хворих з гострим інфарктом міокарда (на 19,9% порівняно з 2013 р., на 39,3% порівняно з 2012 р.) та летальності внаслідок цієї патології.
Ще одним важливим чинником зростання ризику серцево-судинних захворювань є депресивні розлади. За даними ВООЗ, у 2020 р. депресія займатиме 2-е місце в структурі головних причин інвалідності та смертності в світі, поступаючись лише ішемічній хворобі серця. За даними проспективних досліджень, в осіб з вираженим тривожно-депресивним синдромом ризик розвитку ішемічної хвороби серця протягом 6 років є на 40% вищим, а ймовірність смерті — на 60% вища, ніж у пацієнтів зі стертою депресивною симптоматикою. Україну ще в 2007 р., за даними підсумків Х Конференції Європейських національних координаторів Програми психічного здоров’я ВООЗ, було віднесено до країн, у яких система охорони психічного здоров’я розвинута недостатньо. Основними пріоритетами плану дій у Європі мають стати розвиток мережі загальної допомоги, заснованої на психосоціальному рівні, а також активна участь лікарів загальної практики в діагностиці та лікуванні психічних порушень.
У 2014 р. було розроблено методичні рекомендації щодо медичної допомоги в умовах хронічного стресу, які передбачають формування груп спостереження (особи з чинниками ризику та пацієнти з хворобами системи кровообігу) з метою оцінки їх психоемоційного стану, гігієнічне виховання й навчання щодо уникнення впливу провідних чинників ризику, які викликають порушення психоемоційного стану, динамічне спостереження за цим станом вищевказаних груп шляхом проведення оглядів і консультацій, комплексного лікування та реабілітаційних заходів з визначення їх обсягу та частоти відповідно до рівня ризику з урахуванням психічного здоров’я.
Президія НАМН постановила провести 4-5 березня 2015 року науково – практичну конференцію "Стрес та серцево – судинні захворювання: національна стратегія в сучасних умовах України" та присвятити XVI Національний конгрес кардіологів України даній проблемі.
Євгенія Лук’янчук,
фото Сергія Бека
Ключові питання охорони здоров’я населення в умовах військової агресії
