Інформація підготовлена ДУ “Інститут гастроентерології НАМН України”
Хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП) набувають все більшого розповсюдження по всьому світі та включають хронічні гепатити (ХГ) та цирози печінки (ЦП), що виникають внаслідок порушення вуглеводного та ліпідного обміну, надмірного вживання алкоголю, токсичного ураження печінки, перенесеного вірусного гепатиту В чи С, накопичення заліза, міді, аутоімунних порушень.
Однією з важливих проблем гастроентерології є профілактика, рання діагностика та гальмування процесів трансформації жирового гепатозу (стеатозу) та мінімального фіброзу у більш важкі стадії патологічного процесу як стеатогепатит (СГ), помірний фіброз та цироз печінки з розвитком гепатоцеллюлярної карциноми.
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є найпоширенішим хронічним захворюванням печінки. Найчастіше виникає у пацієнтів з метаболічним синдромом, які не вживають алкоголь в гепатотоксичних дозах, та асоційоване з надлишковою вагою та ожирінням, цукровим діабетом 2 типу та гіперліпідемією. Приблизно у 20 % пацієнтів із НАЖХП розвивається неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), який в 10 % випадків переходить у цироз печінки.
Алкоголь поряд із вірусним ураженням печінки є серед основних етіологічних факторів хронічних дифузних захворювань печінки. Україна належить до країн середньо-високого рівня вживання алкоголю (12 л на людину за рік), займаючи V місце у світі. Перебіг алкоголь-асоційованого ураження печінки являє собою поступовий перехід від неускладненого стеатозу (90-95 %) та алкогольного стеатогепатиту до хронічного гепатиту (20-40 %) та цирозу печінки (8-20 %) з розвитком таких ускладнень, як накопичення рідини в черевній порожнині (асцит), печінкова енцефалопатія, шлунково-кишкові кровотечі, пов’язані з портальною гіпертензією.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» володіє сучасними методами діагностики патології органів черевної порожнини, в т.ч. гепатобіліарної системи.
Першим етапом діагностики захворювань печінки зазвичай стає біохімічне дослідження крові, яке дає можливість оцінити функціональний стан печінки, наявність та вираженість запальних, холестатичних порушень, стан білковосинтетичної функції, прояви коагулопатії .
Більш детальне дослідження крові дозволяє визначити ліпідний профіль, показники вуглеводного обміну, сироваткові маркери фіброзу та ендотоксемії.
Проведення ультразвукового дослідження органів черевної порожнини на апараті експертного класу допомогає оцінити розміри та структуру внутрішніх органів (печінки, селезінки, жовчного міхура, підшлункової залози), судинної системи, наявність патологічних змін та ступінь їх виразності, таких як гепатоспленомегалія, наявність стеатозу, асциту, кіст, гемангіом, об’ємних утворень, конкрементів та поліпів жовчного міхура та протоків.
Допплерографічні дослідження кровотоку у ворітній, селезінковій, печінкових венах, печінковій та селезінковій артеріях дозволяють уточнити наявність портальної гіпертензії та провести диференційну діагностику між різними патологічними станами.
Печінкова еластичність є надійним неінвазивним показником для оцінки вираженості фіброзу печінки. Чутливе визначення наявності та стадії жирової хвороби печінки незамінні для визначення прогнозу захворювання, необхідності лікування, моніторингу прогресування та ефективності терапії.
Ультразвуковий діагностичний пристрій Fibroscan, спеціально створений для дослідження печінки методом транзієнтної еластографії, використовується для уточнення стадії фіброзу та за допомогою визначення коефіцієнту загасання ультразвуку (САР) – виразності стеатозу. Вважається, що САР є ефективним параметром для визначення навіть низького ступеню стеатозу.
Також визначення жорсткості печінки та ступеню стеатозу проводиться за допомогою зсувнохвильової еластографії та стеатометрії з кількісною оцінкою коефіцієнта затухання (КЗ) ультразвуку на апараті Soneus P7.
У складних випадках діагностики пропонується черезшкірна пункційна біопсія печінки під УЗ-контролем з подальшим морфологічним дослідженням біоптатів.
У своїй роботі співробітники ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» керуються міжнародними стандартами діагностики та лікування захворювань органів травлення.
У відділенні захворювань печінки та підшлункової залози здійснюється комплексне обстеження, лікування та спостереження хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки, хронічні вірусні гепатити В та С, алкогольну хворобу печінки, криптогенний гепатит, токсичний гепатит, аутоімунні хвороби печінки (аутоімунний гепатит, первинний біліарний холангіт, первинний біліарний цироз, первинний склерозуючий холангіт), цирози печінки різної етіології, а також хворі на хронічний панкреатит, хронічний холецистит, постхолецистектомічний синдром. Здійснюється диференційна діагностика та лікування гіпербілірубінемій, хвороб накопичення, специфічних для печінки, (хвороби Вільсона-Коновалова, гемохроматозу, хвороби Гоше), Ig G4-асоційованої патології (холангіт, панкреатит). Визначається етіологія портальної гіпертензії (печінкова, позапечінкова), що проявляється варикозним розширенням вен стравоходу, шлунка, прямої кишки. Проводиться лікування портальної гіпертензії, в тому числі лігування варикозно розширених вен стравоходу.
Багаторічний досвід лікарів-гастроентерологів та наукових співробітників, сучасні можливості діагностики та лікування допомагають зберегти та підтримати здоров’я наших пацієнтів.
