Здоров’я нації, її благополучний демографічний стан залежать передовсім від турботи про здоров’я кожного. Таке стратегічно важливе завдання стоїть перед Національною академією медичних наук України.
Вітчизняна медична наука має в Україні давні і славні традиції. Один із перших президентів Академії наук України Данило Заболотний самовіддано боровся з чумою та спалахами інших небезпечних інфекцій в двадцяти країнах світу. Його наступник Олександр Богомолець винайшов сироватку, яка під час війни допомагала одужувати солдатам з ранами та переломами. У той же період воєнного лихоліття майбутній президент АН УРСР Олександр Палладін одержав розчинний вікасол, що давав змогу зупиняти кровотечі. А нинішній президент НАН України академік Борис Патон започаткував електрозварювання живих тканин, яке здобуло визнання у світовій хірургії. Отже, головна наукова установа України, до складу якої раніше входило Відділення проблем медицини, багато зробила для формування і становлення медичної науки. Однак для її інтенсивного розвитку була вкрай потрібна самостійна організаційна структура.
Створенням Національної академії медичних наук було підтверджено наміри держави розвивати медичну науку з метою підтримання на належному рівні охорону здоров'я населення України.
У 1991 р. в Національній академії наук України (тоді ще АН УРСР) було організовано відділення проблем медицини. Але провідні учені-медики розуміли необхідність створення в Україні Академії медичних наук. В листопаді 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", до 20-ї статті якого було включено наступне: "Вищою науковою медичною установою України із статутом самоврядної організації і незалежною у проведенні досліджень і розробці напрямів наукового пошуку є Академія медичних наук України". На виконання цього Закону і було започатковано створення Академії. Принципи організації Академії медичних наук були обговорені на зустрічі президента Національної академії наук академіка Б. Є. Патона і академіків М. М. Амосова, О.Ф.Возіанова, Ю.І.Кундієва, О.М.Лук'янової, В.В.Фролькіса, О.О.Шалімова з Президентом України Л. М. Кравчуком.
24 лютого 1993 р. Президентом України був підписаний Указ, яким було засновано Академію медичних наук, визначено її статус, головні завдання і установлена чисельність. На розвиток Указу Президента вийшла постанова Кабінету Міністрів України, якою президентом-організатором Академії був призначений академік О.Ф.Возіанов, призначено 25 академіків-засновників, а також визначено перелік наукових установ, що мали увійти до складу Академії.
В подальшому на Загальних зборах НАМН України академіка О.Ф.Возіанова було обрано президентом Академії, віце-президентами обрані були академік Ю.П.Зозуля і В.В.Фролькіс, а після смерті В.В.Фролькіса віце-президентом став академік Ю.І.Кундієв. Пізніше ще одну посаду віце-президента зайняв академік Л.Г.Розенфельд. До 1997 р. посаду головного ученого секретаря НАМНУ обіймав член-кореспондент АМНУ Ю.І.Губський, а з 1997 на цю посаду обрано члена-кореспондента НАМНУ В.А.Міхньова.
01 лютого 2011 р. Загальні збори обрали президентом НАМН України академіка А. М. Сердюка, а також новий склад Президії.
До складу АМН України спочатку входило 13 наукових установ. За 15 років, що минули, було створено ще шість наукових установ. Крім того у 2000 р. постановою Кабінету Міністрів України до підпорядкування Академії було передано ще 18 науково-дослідних інститутів. В установах НАМН працюють понад 20 тисяч осіб, в тому числі біля трьох тисяч науковців, серед яких майже 2500 докторів і кандидатів наук. До персонального складу Академії входять 44 дійсних члени і 86 членів-кореспондентів.
Президією Академії було сформульовано і затверджено три основні напрями, які є важливими для теоретичної і практичної медицини і за якими ведуться науково-дослідні роботи в інститутах Академії:
1) вивчення фундаментальних механізмів життєдіяльності організму та розвитку патології;
2) розробка принципово нових методів діагностики, лікування та профілактики найпоширеніших хвороб людини, шляхів зміцнення здоров'я та подовження тривалості життя;
3) розкриття механізмів та профілактики несприятливої дії на організм чинників навколишнього середовища (в тому числі радіаційного) та умов праці.
Серед основних завдань Академії, перш за все, необхідно виділити розвиток фундаментальних досліджень. Без поступу в галузі фундаментальних розробок неможливе розв'язання багатьох прикладних проблем. Саме тому в наукових установ Академії велику увагу приділяють вивченню етіології і патогенезу основних форм патології, механізмів розвитку організму та його старіння, нейрогуморальної регуляції органів і систем, імунологічної реактивності та її порушень. З початку двадцять першого століття після розкриття будови геному людини, наука вступила в еру геноміки і протеоміки. Ще більші можливості в лікуванні багатьох захворювань розкриваються після відкриття стовбурових клітин і використання їх з метою вирощування органів або їх частин. Для розвитку саме цього перспективного напряму в Академії у 2007 р. було створено Інститут генетичної і регенеративної медицини.
Значна увага приділяється також і прикладним дослідженням. Щорічно науковцями інститутів НАМН розробляються, удосконалюються і впроваджуються в практику охорони здоров»я сотні нових методів діагностики, лікування і профілактики багатьох захворювань, нові лікарські препарати, харчові добавки, нові продукти харчування для дітей і дорослих.
Інститути НАМН України плідно співпрацюють з багатьма науковими установами Національної академії наук. Поєднання зусиль двох академій дає можливість на високому науковому рівні вирішувати найбільш складні проблеми клінічної і теоретичної медицини.
Переважна більшість інститутів Академії мають потужні лікувальні бази, де щорічно надається висококваліфікована спеціалізована медична допомога (стаціонарна і консультативна) сотням тисяч хворих з різних регіонів України. Разом з МОЗ України інститути беруть участь в організації спеціалізованої медичної допомоги в країні.
