У четвер, 9 червня 2015 року, відбулось чергове засідання Президіїт НАМН України
Заслухавши доповідь директора ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН» професора О. Ю. Усенка, Президія Національної академії медичних наук констатує, що сьогодні в Україні в якості центрів органної трансплантації діють ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О.Шалімова НАМН» (трансплантація нирки, печінки, серця) та 5 регіональних центрів (на базі відділень обласних лікарень) – Одеський (трансплантація нирки), Львівський (трансплантація нирки), Харківський (трансплантація нирки), Запорізький (трансплантація нирки, печінки, серця) та Дніпропетровський (трансплантація нирки). Донецький та Луганський регіональні центри трансплантації не функціонують з 2014 року. Станом на 01.02.2015 року в Україні проживають та знаходяться на обліку 1227 осіб з трансплантованими органами та які отримують імуносупресивну терапію за кошти державного та місцевих бюджетів.
За 2014 рік виконано 134 органних трансплантацій – 116 нирок (при потребі більш 2500), 17 – печінки (при потребі 1000-1500 на рік). Трансплантацій серця в Україні за 20 років виконано лише 8 (при потребі 1000-1500 на рік). З 134 донорських органів лише 14 вилучені у донорів – трупів. Загалом кількість органних трансплантацій не перевищує 130-140 на рік, при чому з них лише від 4-15% – трансплантація завдяки посмертному донорству. На даний час, Україна займає останнє місце серед країн Європи за показником посмертного донорства, який становить лише 0,15 випадків посмертного донорства на 1 мільйон населення. В сусідній Польщі показник посмертного донорства перевищує 14 випадків на 1 мільйон населення, а Іспанія є лідером за посмертним донорством – 35 випадків на 1 мільйон населення.
В 2008 році Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року №894 було затверджено Державну цільову соціальну програму «Трансплантація». В 2012 році дія зазначеної програми була завершена, заходи якої були профінансовані на 51,5%. Фактично було профінансовано тільки закупівлю препаратів імуносупресивної дії та виробів медичного призначення для забезпечення хворих, що готуються до трансплантації. Лише частково фінансувалась закупівля обладнання (модернізація матеріально-технічної бази), а деякі заходи, зокрема створення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, взагалі не були профінансовані. Окрім того, передбачена програмою сума видатків планувалась ще у 2008 році і не враховувала коефіцієнт інфляції та зростання цін на медикаменти та обладнання. В подальшому відповідні державні програми не розроблялись. Заходи із забезпечення трансплантації планувалось включити до загальнодержавної програми «Здоров’я нації 2020». Окремою проблемою, що стримує розвиток трансплантації є відсутність функціонуючої трансплантаційної служби. Стримує розвиток трансплантації і законодавча база. Закон «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» був прийнятий в 1999 році.
На особливу увагу заслуговує зміна 16 статі зазначеного законодавчого акту, а саме зміна існуючої «презумпції незгоди» на «презумпцію згоди». У 2013 році на розгляд Верховної Ради України внесено два законопроекти з питань трансплантації.
Таким чином, основними причинами відставання трансплантаційної служби України від загальносвітових тенденцій розвитку галузі є:
– відсутність єдиного Національного організаційно-методичного центру трансплантації (аналогу Національної організації трансплантології (Іспанія), Національної служби донорства (Велика Британія та країни Британського домініону тощо);
– відсутність державних трансплантаційних центрів. На даний час трансплантацією органів займаються відділення обласних клінічних лікарень, керівництво більшості яких не зацікавлено в розвитку високоспеціалізованого та водночас високовартісного методу лікування;
– відсутність адекватного потребам фінансування органної трансплантації. Трансплантаційні втручання та розвиток матеріально-технічної бази лежить тягарем на і так обмежених обсягах фінансування обласних лікарень. При чому трансплантаційну допомогу в зазначених лікарнях отримують громадяни з інших регіонів країни, на високовартісне лікування яких кошти місцевих бюджетів нерозраховані;
– відсутність або вкрай спотворене уявлення суспільства про трансплантацію, в тому числі у зв’язку з відсутністю суспільного контролю за зазначеною діяльністю;
– неадаптовані до соціального середовища положення Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині».
Президія Національної академії медичних наук постановила:
1. Звернутися до Міністерства охорони здоров’я України щодо: – створення Національного організаційно-методичного центру трансплантації шляхом реформування Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України з визначенням його функції як органу виконавчої влади, завданням якого буде забезпечення та формування напрямків розвитку всіх сфер діяльності трансплантаційної служби. – створення державних трансплантаційних центрів на базі ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова НАМН» та у м. Запоріжжі ( на базі лікарні ДП «Радіоприлад»).
2. Звернутись до Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України про необхідність прийняття змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» з метою зміни існуючої в законі презумпції «незгоди» на презумпцію «згоди».
3. Вважати за необхідне провадити активну соціально спрямовану компанію з роз’яснення необхідності існування та розвитку трансплантації та суспільної користі посмертного донорства.
____________________________________________
Нагадаємо, МОЗ України запропонувало медичній спільноті внести свої зауваження в нову редакцію закону "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини".
На офіційній веб-сторінці Міністерства охорони здоров’я України оприлюднений та винесений на громадське обговорення проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині».
Із текстом проекту закону можна ознайомитись:
